Перший український театр для дітей та юнацтва

«ВІЗЬМИ ДИТИНУ В ТЕАТР СЬОГОДНІ!»

Що? Прямокутний стіл на тему
«Театр для дітей і молоді – місце, проблеми, можливості, актуальність»

Де? у приміщенні Першого українського театру для дітей та юнацтва
(репетиційна зала на другому поверсі адміністративного корпусу)

Коли? 20 березня о 12.00

Одразу – чому «прямокутний», а не «круглий»? По-перше, стіл у нас насправді нівроку собі прямокутний, і називати його круглим було б лицемірством :). По-друге, у такий спосіб, ніде правди діти, ми зі всією очевидністю маємо намір випендритись, що в театральній справі, відверто зізнаємось, річ аж ніяк не третьорядна. А по-третє (і зрештою – найголовніше), таким чином ми хотіли б наголосити на певній неформальності, неофіціозності і невимушеності проведення подібних обговорень, орієнованих не лише на підтримку зовнішнього іміджу, але й на внутрішні потреби самоаналізу і вдосконалення. Врешті-решт «прямокутний стіл» і звучить дещо по-дитячому, отож «прямокутний стіл» – це наш формат!

Так от, з нагоди Міжнародного дня театрів для дітей і молоді Всесвітня організація театрів для дітей та юнацтва ASSITEJ проголошує про початок трирічної кампанії «Візьми дитину в театр сьогодні», метою якої є привертання уваги до місця і ролі, стану і проблем, потрібності і потреб, перспектив та можливостей дитячо-юнацьких театрів, їх всебічний аналіз та обговорення, пошук шляхів вдосконалення, актуалізації і розвитку цього виду мистецтва.

Перший український театр для дітей та юнацтва, який у 2011 році на святкуванні свого 90-річчя став ініціатором створення Всеукраїнської асоціації театрів для дітей та юнацтва та її вступу до ASSITEJ, а на сьогодні є Національним центром ASSITEJ і його штаб-квартирою в Україні, з несамовитою (як нам здається) активністю підключається до цієї кампанії. А тому ми анонсуємо про проведення низки заходів, зокрема серії тематичних «прямокутних столів», першим (і пробним каменем для визначення тематики наступних заходів) з яких є прямокутний стіл за назвою «Театр для дітей і молоді – місце, проблеми, можливості, актуальність».

_______________

Орієнтовний перелік питань і тем для обговорення:

• Мистецтво для дітей – що воно таке?
• «Велике мистецтво для маленьких»: потреба в адаптованому варіанті чи спрощений сурогат для нездатних до повноцінного мислення? «Говорити з дітьми, не стаючи навкарачки» – коли насправді є потреба адаптації до дитячого сприйняття?
• Стереотипи і упередження. ТЮГ – радянський атавізм? «Дитяче гетто» і «штучна сегрегація», ілюстратор шкільної програми і виховна установа – чи повноцінний мистецький заклад?
• Чи повинно мистецтво для дітей бути цікавим і для дорослих?
• Які відмінності мистецтва для дітей від мистецтва дорослого, які обмеження накладає звернення до наймолодшої аудиторії? До підліткової аудиторії?
• Де пролягає межа між «дорослим» і «дитячим» мистецтвом, чи вона взагалі існує?
• Яка градація допустимості певних мистецьких засобів зі збільшенням віку дитини (підлітка)? Критерії для визначення віку аудиторії певного мистецького твору (у даному випадку – вистави)?
• Коло порушуваних проблем у творах для дітей – проблема агресії, страху, страждань, втрат, смерті тощо – наскільки допустима така проблематика? З якого віку?
• Жанрова палітра вистав для дітей – обмеження від «музичної казочки» до «ліричної комедії»? Чи можливі у дитячих творах також драма, трагедія, абсурдизм?
• Театр для дітей: «діяти випробуваними методами» і «все вже знайдено» – чи право на пошук, експериментаторство, авангардизм, концептуалізм, актуальне мистецтво, андеграунд і т.д.? До якої межі?
• Чи може театр для дітей існувати у рамках концепції «убого театру»? «Яскраве різнобарв’я» чи допустимі також аскетизм і монохромність?
• Чи потрібні театру для дітей «дорослі» вистави?
• Мистецтво для дітей і педагогіка та психологія – зв'язок і взаємодія: як це було колись і які можливості та шляхи існують сьогодні? Педагог у театрі – модератор діалогу з глядачем та школами;
• Театр як мистецтво синтетичне, що поєднує у собі більшість інших мистецтв, але таке, що існує лише «тут і зараз» – можливості впливу і формування молодої і ще молодшої аудиторії?
• Театр для дітей та юнацтва як центр дитячо-юнацького культурного життя – можливості координації і взаємодії з навчальними закладами, гуртками, аматорськими об’єднаннями тощо – який формат та можливі перспективи такої співпраці?
• Діти на професійній сцені – «заборонений прийом» чи доречна мистецька співпраця і виховання глядача (майбутніх акторів)? Дитяча студія при театрі для дітей
• Проблеми штатного розпису театрів для дітей та юнацтва – потреби в посадах педагогів, живого оркестру, рекламно-маркетингового відділу, літературно-драматичної частини, транспорт театру (проблема доступності театру для глядача з районної і сільської місцевості, гастрольної діяльності театру);
• Перший український театр для дітей та юнацтва – тенденції останнього часу: здобутки і недоліки, погляд театрознавців та журналістів.

А також ціла купа інших, напевно, не менш важливих питань, які можуть з’явитись «по дорозі» і витіснити вже зазначені – не біда, головне, щоб відбулось обговорення та «бродіння ідей».