Остання жінка сеньйора Хуана

Леонід Жуховицький
Переклад Юрія Мисака

(вистава на 2 дії)
Тривалість 2 год

Хуан Глущук Ю. С.
Ельвіра Самсонова М. І.
Карлос з. а. Дейцев О. М.
Кончіта Волівецька К. М., Діденко Л. І.
Господар н. а. Кустов С. П.
Матільда Максимюк Т. О.
Міхо Гулюк І. І.
Виконавець Жуков В. Г.
Сірі Балко Б. А., Чешеров О. В.

Режисер-постановник Мисак Ю. О.
Художник-постановник Савіцький М. А.
Художник з костюмів Зав’ялова Д. А.
Асистент режисера н. а. Кустов С. П.

Дон Хуан – образ, який виник ще в далекій літературній легенді Середньовіччя. Тоді це був лицар, який порушував канони загальноприйнятої поведінки. Цей образ став джерелом натхнення творів світового мистецтва: Тірсо де Моліно, Мольєр, Гофман, Байрон, Пушкін – ось неповний перелік письменників, які зверталися до цього художнього образу. Українська література відзначена оригінальною розробкою сюжету про Дона Хуана Лесею Українкою, зацікавлення до цієї постаті виявляв Іван Франко. Вистава театру за п’єсою сучасного російського драматурга продовжує традицію опрацювань образу легендарного героя. Це зворотній бік легенди про Дона Хуана, підкреслено знеколірнений, позбавлений блиску світської слави і гламуру, всіх зайвих нашарувань, щоб побачити найголовніше – історію пошуку Справжнього, того, заради чого хочеться жити, а можливо навіть і – вмерти.

  • Леонід Жуховицький: «Дія відбувається в Іспанії дуже давно. Очевидно, цю п’єсу можна грати в історичних костюмах. Але так само, її можна й осучаснити. Що стосується автора, він не намагався ухилятися від історії. Автор бачив своє завдання в іншому: спробувати зрозуміти, чому з великої кількості мужчин, що в усі часи кохали жінок, людська пам’ять зберегла саме Дона Хуана...»

Дата прем’єри 19 жовтня 2006 року