Оскар...

Ерік-Емманюель Шмітт
Переклад з французької Олени Борисюк

Маленька історія великої людини

без антракту
Тривалість 1 год. 30хв.

Розповідають Крилова О. М., Шкап’як Л. Р.

Режисура Кравчук О. А.
Простір і костюми Зав'ялова Д. А.
Пластика Збєря Н. А.
Світло і проекція Стецькович В. М.

«Живий». «Жити». «Життя». Цілком звичайні і часто вживані слова, за якими – всесвіт вічної і незбагненної загадки: звідки з’являється це життя і куди щезає? що ж воно в нас і що ми у ньому? чому? для чого? як?.. – безліч запитань, відповіді на які бувають тільки зі словом «можливо». Але ж життєво необхідно відшуковувати ці відповіді, надто якщо жити тобі залишається лише кілька тижнів...
«Дорогий Боже, мене звуть Оскар, мені десять років, я живу в лікарні через рак і ніколи не звертався до тебе, бо навіть не вірю, що ти існуєш» – 14 листів-сходинок пізнання життя, сприйняття смерті, осягнення себе і світу – історія останніх днів, прожитих наче б у грі (а, можливо, й ні), коли доба дорівнює десятьом рокам, історія без жодної слізливої сентиментальності та жалісливості, але із щемливістю та світлою і простою мудрістю, історія страху і хвороби, але й співчуття і радості, коли з’являється рука звичайної собі людини (а, можливо, й ні), здатна провести тебе до тієї найостаннішої межі де за вселенським неуникним законом закінчується життя. А, можливо, й ні...

Повість «Оскар і рожева пані» одного із найвідоміших сучасних драматургів Франції Еріка-Емманюеля Шмітта, написана у 2002 році, вже сьогодні перекладена на безліч мов та поставлена на сценах найвідоміших театрів світу, і от тепер – ще й на українській сцені. Найглибша філософія, найскладніші питання буття і смерті у простій та легкій формі дитячого сприйняття, із щирою безпосередністю та дотепністю – все це у невеличкій хроніці листування з Богом. Хоча правильніше, напевно, – «листів до Бога», бо ж зв’язок лише односторонній. Чи ні? Варто пройти шляхом цього листування, щоб зрозуміти – а можливо й ні...

Всю цю історію розповідають дві актриси – почергово промовляючи від імені головних і навіть другорядних персонажів, розповідають граючись, розмірковуючи, запрошуючи і нас гратись та розмірковувати у світі Оскара – у світі простому і наївному, як дитячі малюнки, але заразом глибокому, яскравому та контрастному; у світі невеличкому, інтимному, але відмежованому від світу Великого й обмеженому в контактах; у світі несподівано ніжному та затишному, але у світі на межі життя і смерті, – аж до моменту коли всі межі зникають.

Прем’єра 2 квітня 2011 року

Фото з вистави

Коментарі

Зображення користувача вулГорького11.

Оскар

Вистава формальна Постановочні засоби заважають зрозуміти зміст Навіщо ті переходи Я хочу живу людину а не штучки

Зображення користувача Людасик.

Це щось неймовірне!

Прочитали книжку (я і мої друзі), і надумали піти на виставу, коли дізнались про неї...
Були на цій виставі у вересні! Це просто неперевершенно!!!!! Я ніколи не думала, що тільки 2 людини можуть зіграти всю виставу, і ще й як! Все чудово: і костюми, і гра, і ці емоції, і захоплюють галядача від першої і до останньої хвилини! Важко стримати сльози) І ці пісні, ще й під гітару, це просто щось неймовірне! Вони так гарно вписуються у всю гру!
Дякуємо за Вашу працю, вона не даремна, адже наші серця і прихильність залишилисьу Вашому театрі!!!! Творчих успіхів і натхнення!!!! Браво!

Зображення користувача Hele.

Відчинив двері до світла та вийшов

Чи так важливо, існує Бог, але це 11-річний хлопець примусив Його з'явитися, якщо Він все одно його чує та виконує його прохання?... Від кожної постановки Олексія Кравчука чекаєш чогось незвичайного, ось і "Оскар та Рожева Дама" з'явилася як черговий експеримент.
В інсценізаціі цього твору різними режисерами кількість акторів може варіюватися. У Олексія Кравчука зайняті дві акторки, і кожна вимовляє репліки обох персонажів, але все ж таки акторка з дуже короткою стрижкою більш асоціюється з Оскаром...
Акторки грають скрізь: в залі, хвацько виконуючі пластичні танці, на глядацьких кріслах, на сцені по обидві частини перегородки і у пройомі поміж ними.
Олексій Кравчук експериментатор в усьому, в тому числі у використанні простору театру - не тільки сцени та залу. Але це театральне експериментаторство поєднується з високою духовністю, із внутрішнім світлом, яке є в усіх його виставах. Це рідкісна властивість серед режисерів. Дуже часто або те, або інше.
"Оскар та Рожева Дама" - дуже натхненна вистава. У ній найглибші істини розкриваються просто, природньо. Невідомо, чия заслуга тут більша - автора сюжету або постановника, а ще свою лепту вносять автори пісень, сценографи, той хлопець, який екранізував свої дитячи малюнки...
Мабуть, тому, у кого все попереду, хто жадає жити повним життям, ті духовні принципи, які пропонує хлопчику Рожева Дама, здадуться занадто нудними. Але йому вона дала прожити останні 10 днів саме так, як треба, хоча це неймовірно важко. Він проживає за ці дні дійсно сторічне життя та виходить у двері з цього світу прозрілим, просвітленним мудрим чоловіком.
Ось такі вистави, яки підіймають душу вгору, на кілька ступенів відразу, - це вистави-проповіді, позаконфесійні. Мабуть, це і є місія театру?
Світлана Дзюба

Зображення користувача Олена.

Хочу подякувати прекрасним,

Хочу подякувати прекрасним, ніжним, зворушливим,щирим актрисам, що розповіли цю сумну і мудру історію. Мова - чарівна. Пісні - особливі. Було відчуття дива, що є люди, які дарують диво "просто так". Ніжність просто НА МЕЖІ. З повагою Олена . (місто Черкаси) Сподіваюсь, що ви до нас відвідаєте наступного року.