Вибачте, сайт на реконструкції

Підсумки ювілею

Зображення користувача zavlituw4e.

Отож святкування ювілею таки відбулось, і, попри те, що готувалось воно у воєнно-польових умовах (які, хоч як це абсурдно і навіть вже й нудно, аж нудотно, - тривають і досі), потішило нас деякими позитивними здобутками, справжнє значення яких, думаю, виявиться з часом. А поки пропоную все ж потішитись разом.

Отож. Відбувся круглий стіл керівників театрів для дітей та юнацтва України – з Львова, Одеси, Запоріжжя, Макєєвки (Донецьк), Сум, Харкова (не змогли приїхати представники Києва та Севастополя), за участю секретаря українського відділення Міжнародного інституту театру Сергія Проскурні (теж колишнього львівського тюгівця :) та президента благодійного фонду “Наш дім — Україна” Володимира Шевельова, – на якому обговорили проблеми функціонування таких театрів, як закладів специфічного профілю. Таке представницьке обговорення відбулось вперше за час незалежності.

Ухвалено ряд рішень, які підписали керівники таки всіх українських ТЮГів. Так пийнято звернення до Мінкульту про необхідність внесення змін до типових штатних розписів театрів юного глядача, зокрема: склад акторської трупи мав би становити не менше 40 осіб; окрім того обов’язкова наявність оркестру – не менше 8 осіб, балету – не менше 8 осіб, педагогів-організаторів – не менше 3 осіб.

Також було проведено установчі збори керівників театрів, на яких ухвалено рішення про створення Всеукраїнської Асоціації театрів для дітей та юнацтва України із штаб-квартирою у Львові. Голова – Владислав Слухаєнко (директор Донецького обласного театру юного глядача), секретар – Юрій Мисак (гол. режисер львівського Першого українського театру для дітей та юнацтва). Зараз голова і секретар працюють над оформленням юридичних реквізитів новоствореної організації. Також підписаний протокол про вступ Асоціації до ASSITEJ – міжнародної асоціації театрів для дітей та юнацтва, оскільки до сьогодні ця організація в Україні була ніяк не представлена (на відміну від майже усіх сусідніх країн: Польщі, Чехії, Хорватії, Угорщини, Росії, Білорусії і т.д., і навіть від таких африканських держав як Нігерія, Намібія, Зімбабве та ін. , не кажучи вже про т.зв. “розвинені” країни Європи, Америки, Азії - ASSITEJ об'єднує театри бл. 80 країн світу) і з нею фактично не велось жодної співпраці. Як зауважив Сергій Проскурня: «Зараз є велика зацікавленість західного світу у розвитку культури зокрема в Україні, у піднесенні рівня її культурного життя, і там готові співпрацювати та надавти підтримку нашим культурним закладам – для цього існують спецальні програми та гранти. Головне – стукати, то й відчинять».

На жаль, були і недоліки. Через затримку і дивовижну безвідповідальність (про яку, вважаю, таки варто сказати) фірми Bilavsky GROUP Ukraine & Liga Press, попри домовленість не видано досі (!) буклет про театр – перший за останні 30 років.
Не побачили львів’яни і реклами до ювілею свого ТЮГу на сітілайтах міста – попри те, що деякі з них стояли порожніми, а ще частина – з задавненою інформацією, мерія (яка все ж таки фінансово підтримала святкування) так і не знайшла можливостей розмісити цю рекламу.

Але найприкріше інше.
По-перше, Міністерство культури не вважало за потрібне прислати своїх представників на круглий стіл та урочисту академію. По-друге, жоден працівник театру так і не був удостоєний ніяких звань (лише грамоти та подяки), попри те, що звання у театрі ніхто не отримував вже років з 15. Не потішили театр і присвоєнням статусу академічного, попри те, що всі ухвали з цього приводу було прийнято близько півроку тому. Доповнює картину так і не вирішена до сьогодні проблема двох керівників у театрі. Виглядає, що у нашій державі, незважаючи на гасла типу "Все найкраще - дітям" і т.п., досі все, що вважається дитячим, автоматично сприймаєтьця "владцями" як третьорядне, неважливе і нетермінове.

Але ж чекати доки припиниться "розруха в головах" "керманичів" та нити і жалітися не випадає. Все ж - вперше за останні 15 років! - святкування відбулось, і навіть за певної підтримки Львівської міської ради. І навіть, як ми вже тішились, із багатьма здобутками. Ми вважаємо - це непоганий початок. Головне, щоб було продовження. А тому пишу: далі - буде!